Как избежать синдрома профессионального выгорания?

Занятие для педагогов

Цель:мобилизация внутренних сил педагогического коллектива для плодотворной работы в школе.

Задачи:

1. Научить педагогов относиться к синдрому профессионального выгорания нормально (адекватно) и не бояться его.
2. Обучить простым стратегиям преодоления профессионального выгорания.
3. Формирование умений саморегуляции и саморазвития эмоциональной сферы личности.
4. Формирование позитивного отношения к себе.

Время проведения:60 минут

Перед началом занятия, пока все усаживаются, по кругу пускается  список. Каждый участник отмечает галочкой ту причину, которая больше всего его травмирует на работе.

Список причин, травмирующих учителей:

• Взаимоотношения с руководством.
• Сложный микроклимат в коллективе (конфликты).
• «Трудные» ученики.
• Взаимоотношения с родителями.
• Постоянная нехватка времени.
• Большое количество документации и ненужной бумажной

         работы.

• Социометрический статус в коллективе (отверженный и

         непринятый).

• Неумение сказать «нет», отказаться от дополнительной

         «авральной» работы.

• Особенности характера, которые вас самих  не устраивают,

         (застенчивость, агрессивность, медлительность и т. д.)

• Низкая зарплата.

1. Упражнение «Разминка»

Цель: снятие эмоционального напряжения.

Время: 5 минут

Каждый из участников встаёт и говорит: «Здравствуйте, я рад (рада) вас видеть, потому что…». Окончание фразы каждый придумывает своё.

2. Вступление.

Цель:краткое (тезисное) знакомство учителей с проблемой профессионального выгорания.

Время: 3-5 минут

Синдром      выгорания(burnout)представляет собой состояние эмоционального, умственного истощения, физического утомления, возникающее в ответ на хронические межличностные эмоциональные стрессоры на работе

Синдром профессионального или эмоционального выгорания  возникает в результате постоянных стрессовых ситуаций в профессиональной деятельности. Причины стрессов могут быть самые разные, начиная от рабочей нагрузки до сложных отношений с администрацией. По психологическим исследованиям 8 учителей из 10 имеют сформированный синдром эмоционального выгорания. Наиболее высокий уровень выгорания у руководителей учреждений образования и у педагогов, которые работают в интернатных учреждениях, социальных приютах и учреждениях для детей с особенностями развития.

Как известно педагогическая сфера деятельности – это постоянное напряжение в психоэмоциональном плане и повышенная ответственность.

Синдром эмоционального выгорания опасен как для человека, так и для окружающих. Если в коллективе появился человек, переживающий профессиональное выгорание, то возможна цепная реакция. Пессимизм начинает действовать как вирусное заболевание.

3. Тест «Насколько вы подвержены профессиональной деформации?»

(даётся в устной форме,  выполняется анонимно)

цель:дать возможность педагогам определить у себя уровень профессионального выгорания.

Время: 5 минут

Постарайтесь сравнить себя сегодняшнего и себя «вчерашнего».

Подсчитайте, сколько симптомов характерно для вашего сегодняшнего состояния.

1. Я думаю, что меня недооценивают.
2. Я постоянно переживаю за качество своей работы.
3. Я часто ощущаю раздражение, завожусь с пол-оборота.
4. В последнее время я плохо сплю, меня мучают тревожные сны или, наоборот, я сплю вообще без сновидений.
5. У меня почти не хватает времени на отдых.
6. Мне трудно сохранять самообладание в ситуациях конфликта.
7. Мне не хватает возможностей для самореализации.
8. У меня не хватает времени, чтобы заняться любимым делом.
9. Мне часто приходится идти на сделку со своими принципами (например, завышать оценки)
10. Время от времени я забываю обыденные вещи (выключен ли утюг , сделана ли запись в журнал)
11. В последнее время мне хочется видеть тех, с кем я общаюсь на работе (коллеги, учащиеся, родители)
12. Часто у меня возникает ощущение, что неделя длится нескончаемо долго.
13. К концу недели я чувствую, что у меня больше нет сил и энергии.
14. Меня беспокоит беспричинная тревога и чувство тяжести.

Ключ

До 4 баллов. У вас пока всё сравнительно благополучно. На всякий случай проверьте себя ещё через полгода.

5 – 9 баллов.

У вас имеются некоторые признаки профессиональной деформации. Если не обратите на это внимание теперь, в скором времени ваше здоровье окажется под угрозой.

10 – 14.

У вас сильно выражен синдром профессионального выгорания. Окружающим, в том числе и близким людям, с вами тяжело, даже если они это скрывают. Ваше здоровье под угрозой. Астма, гипертония, диабет, язва желудка – вот некоторые из большого списка заболеваний, которые вас ждут, если вы не измените свою жизнь.

4.Задание «Фазы профессионального выгорания».

Цель: дать возможность участникам отрефлексировать своё состояние за определённый промежуток времени (время определяют сами)

Время: 8-10 минут

Теоретическая часть: три фазы записываются на доске.

1. Тревожное напряжение.

Вы недовольны собой и понимаете, что вам некомфортно в своей профессии. В связи с этим развивается тревожность, и как результат – тяжёлое психологическое состояние.

1. Противостояние.

В этой фазе вы реагируете на партнёров по принципу «хочу – не хочу». Можно сказать, что вы человек настроения.

3.«Опустошение».

Вас уже ничего не беспокоит, вы потеряли интерес к людям, с которыми работаете. Возможны проблемы со здоровьем, в том числе и психологическим.

Практическая часть:

Задание:

Вспомните случалось ли с вами нечто подобное?

В какой фазе вы находились?

Что вы чувствовали?

Как из этого состояния вышли?

1. Стратегии преодоления профессионального выгорания.

Цель: обучить педагогов элементарным способам преодоления профессионального выгорания.

Время: 20-25 минут

Оборудование: на доске записаны фундаментальные отрицательные эмоции (Страх (испуг, паника), Гнев (взбешённость, безумие), Горе (уныние, печаль, сломленность), Отвращение (неприязнь, омерзение), Презрение(пренебрежение, надменность), Стыд (застенчивость, робость).

Каждому раздаётся распечатанный список возможный стрессовых состояний.

Алгоритм детализации проблемы:

проводится для всего коллектива сразу

1. Выясните общую причину стресса (поможет список причин, травмирующих учителей, который давался перед началом занятия).
2. Определите, что вы чувствуете:

-  Какая эмоция взяла верх над остальными? (список эмоций прилагается).

-  Какое ваше состояние в данный момент? (список возможных состояний прилагается). Состояния, характерные для коллектива, записываются на доске.

III.  Каким органом вы реагируете на стрессовую ситуацию? (голова, глаза, горло, сердце, желудок, руки, ноги и т. д.) Тоже записывается на доске.

IV.  Смените стереотип поведения. (для этого выясняется, кто виноват: субъект или объект?)

Если в вашем стрессовом состоянии виноват какой-то человек, то

• Постарайтесь увидеть позитивные намерения другого человека (определите причины, заставившие его так поступить с вами). Даже  если вы уверены в своей правоте, это не значит, что у вашего обидчика нет своей правды.
• Откажитесь от «зеркальной» реакции и дайте человеку договорить, не перебивая его. Не платите ему той же монетой, не обрушивайте на него те же нотации и критику, что и он на вас.
• Проявите к нему понимание и эмпатию. Воспринимайте своего партнёра как человека, чьё поведение очень точно иллюстрирует фразу «благими намерениями вымощена дорога в ад». Именно от вас зависит, станет ли всё по-другому, если в ответ на колкости и раздражение вы ответите спокойствием, выдержкой и дружелюбием, а то и вовсе «погладите» его «по душе».

Если ваше стрессовое состояние вызвано какими-то другими причинами, то

• Постарайтесь адекватно посмотреть на проблему (подойти к ней с разных сторон: критически, творчески, позитивно, философски).

Чтобы это сделать, надо владеть способами воздействия на внутренние состояния.

Способы воздействия на внутренние состояния:

I. Изменение физического состояния (дыхания, мимики, жестов)

1. Первым делом расслабьтесь. В этом вам поможет простое упражнение

«Дыхание» (делайте быстрый вдох и медленный выдох. Выдох в два раза длиннее вдоха)

2. Просто улыбнитесь, даже, если не хочется.

Тренировочное упражнение.

Изобразите улыбку грустную, злорадную, блаженную, восторженную.

Если хотите изменить своё внутреннее состояние в лучшую сторону, улыбайтесь восторженно или блаженно.

3. Старайтесь говорить медленно, движения делать плавные.

II.Использование чувственных образов (зрительных, слуховых, тактильных)

1. Постарайтесь вспомнить что-то очень приятное для вас. Вспомните то состояние радости и удовлетворения, в котором вы находились. Соберите воедино эти минуты своей жизни, найдите время прожить их ещё раз хотя бы мысленно.
2. Если у вас есть любимый герой из кинофильма или книги, то представьте, как бы на вашем месте поступил он, или чтобы он вам посоветовал в данной ситуации.
3. Послушайте любимые мелодии и потанцуйте, можно в одиночестве. Рекомендуют слушать классическую музыку или народные мелодии. Из музыкальных инструментов лечебное воздействие  оказывает орган.
4. Преобразуйте свою эмоцию. Для этого нужно представить, как она выглядит, что из себя представляет, и уничтожить её или договориться с ней жить мирно.
5. Сделайте какую-нибудь безделушку или слепите, или нарисуйте.
6. Воспринимайте мир, как мир добра и красоты. Это создаёт гармонию внутри себя.

Стихотворение Блока (зачитывается вслух).

Когда ты загнан и забит

Людьми, заботой иль тоскою;

Когда под гробовой доскою

Всё, что пленяло тебя, спит;

Когда по городской пустыне,

Отчаявшийся и больной,

Ты возвращаешься домой,

И тяжелит ресницы иней,

Тогда – остановись на миг

Послушать тишину ночную:

Постигнешь слухом жизнь иную,

Которой днём ты не постиг;

По-новому окинешь взглядом

Даль снежных улиц, дым костра,

Ночь, тихо ждущую утра

Над белым запушённым садом,

И небо – книгу между книг;

Найдёшь в душе опустошённой

Вновь образ матери склонённой,

И в этот несравненный миг –

Узоры на стекле фонарном,

Мороз, оледенивший кровь,

Твоя холодная любовь –

Всё вспыхнет в сердце благодарном,

Ты всё благословишь тогда,

Поняв, что жизнь – безмерна боле,

Чемquantumsatis* Бранда воли,

А мир – прекрасен, как всегда.

(* «в полную меру» лат. – лозунг Бранда, героя драмы Ибсена.)

III. Проговаривание вслух.

1. Самовнушение. Фразы должны быть краткими, понятными, простыми. Чтобы это подействовало нужно выполнить одно важное условие – самовнушение должно идти без применения волевых усилий. Вы не должны заставлять себя что-то говорить или приказывать, вы должны искренне этого хотеть. Бессознательное самовнушение бывает очень успешным, т. к. осуществляется без усилий.

Тренировочное упражнение

Скажите фразу «я рад»

- гневно,

- безразлично,

- гордо,

- жалостно

- заманчиво

- ласково

- окрыляюще

1. Аутогенная тренировка. (требуется продолжительное время, чтобы научиться )

1. Профилактика эмоционального выгорания.

Цель:ознакомить участников группы с профилактическими мерами по предупреждению профессионального выгорания.

Время:5 минут

1. Физкультура. Можно просто 2-3 раза в неделю по 20 минут делать пешие прогулки. Этим вы будете накапливать энергию для следующих стрессовых ситуаций.
2. Водные процедуры. Вода очень хорошо снимает усталость.
3. Правильное питание.
4. Сон.
5. 30-минутное одиночество после тяжёлого рабочего дня.
6. Любимое занятие, хобби.
7. Встреча с друзьями.

Заключительная часть.

Упражнение «Эмоциональная почта»

Цель:создание положительного эмоционального настроения в группе, проявление эмпатии друг к другу.

Время: 5-10 минут

Все садятся в круг. Каждому участнику раздаётся листик и ручка. Он подписывает свой листик вверху и передаёт соседу. Сосед пишет какое-нибудь доброе пожелание этому человеку и передаёт дальше и так до тех пор, пока листик, исписанный пожеланиями, не вернётся к хозяину. В результате у каждого участника на руках будет целый список пожеланий.

Если остаётся мало времени, можно предложитьупражнение «Шляпа пожеланий»

Каждый пишет на полоске бумаги приятное пожелание, складывает её и кладёт в шляпу. Затем каждый из участников достаёт из шляпы для себя пожелание.

В конце занятия каждому участнику раздаётся тест-памятка.

Используемая литература:

1. Рогов Е. И. Эмоции и воля. – М.: Гуманит. Изд.центр ВЛАДОС, 2001
2. Статья “Не “згарэць” бы на рабоце”. // Настаўніцкая газета ад 15 лістапада 2007 г.
3. Рожина Л. Н. Развитие эмоционального мира личности: Учеб-метод пособие . – Мн.:Універсітэцкае, 1999.

Приложение

Список фундаментальных эмоций:

1. Страх. (испуг, паника)
2. Гнев. (взбешённость, безумие)
3. Горе. (уныние, печаль, сломленность)
4. Отвращение. (неприязнь, омерзение)
5. Презрение.(пренебрежение, надменность)
6. Стыд. (застенчивость, робость)

     7. Вина (сожаление, раскаивание)

Список причин, травмирующих учителей:

• Взаимоотношения с руководством.

• Сложный микроклимат в коллективе (конфликты).

• «Трудные» ученики.

• Взаимоотношения с родителями.

• Постоянная нехватка времени.

• Большое количество документации и ненужной бумажной работы.

• Социометрический статус в коллективе (отверженный и непринятый).

• Неумение сказать «нет», отказаться от дополнительной «авральной» работы.

• Особенности характера, которые вас самих  не устраивают, (застенчивость, агрессивность, медлительность и т. д.)

• Низкая зарплата.

Список состояний.

1. Беспокойство.
2. Беспомощность.
3. Безысходность.
4. Безразличие.
5. Возмущение,
6. Волнение
7. Грусть
8. Досада
9. Давление.
10. Жалость
11. Злоба
12. Зависть
13. Недоумение
14. Напряжение.
15. Ненависть
16. Неуверенность
17. Обида
18. Огорчение
19. Одиночество
20. Отчаяние
21. Опустошённость
22. Печаль
23. Равнодушие
24. Разочарование
25. Раскаяние
26. Скорбь
27. Скука
28. Смятение
29. Сожаление
30. Сомнение
31. Страдание
32. Спокойствие
33. Тоска
34. Унижение
35. Уныние
36. Усталость
37. Хандра
38. Тревожность.
39. Ярость

Список состояний.

• Беспокойство.
• Беспомощность.
• Безысходность.
• Безразличие.
• Возмущение,
• Волнение
• Грусть
• Досада
• Давление.
• Жалость
• Злоба
• Зависть
• Недоумение
• Напряжение.
• Ненависть
• Неуверенность
• Обида
• Огорчение
• Одиночество
• Отчаяние
• Опустошённость
• Печаль
• Равнодушие
• Разочарование
• Раскаяние
• Скорбь
• Скука
• Смятение
• Сожаление
• Сомнение
• Спокойствие
• Страдание
• Тоска
• Унижение
• Уныние
• Усталость
• Хандра
• Тревожность.
• Ярость

Тест «Насколько вы подвержены

профессиональному выгоранию?»

Подсчитайте, сколько симптомов характерно для вашего сегодняшнего состояния.  Постарайтесь сравнить себя сегодняшнего и себя «вчерашнего».

• Нарушение сна (как бессонница, так пересыпание).
• Постоянное чувство усталости.
• Снижение или повышение аппетита.
  • Снижение или повышение веса.
    • Обострение хронических заболеваний.
    • Злоупотребление лекарственными препаратами.
    • Частое употребление табака, кофе или шоколада.
    • Очень частые походы по магазинам.
    • Почти каждодневные встречи с друзьями (подругами) в ущерб семье.
    • Избегание контактов с коллегами по работе
    • Избегание контактов учениками
    • Избегание контактов с родителями учеников
    • Избегание контактов в собственной семье.
    • Острое желание сменить место работы.
      • Беспричинная тревога или чувство тяжести («камень на душе»)
        • Апатия к работе.
          • Интеллектуальное опустошение (проблемы с запоминанием информации, трудности с систематизацией и классификацией).
            • Избегание своих профессиональных обязанностей.
              • Чувство «загнанности в клетку».
                • Ваши моральные ценности уже не действуют, вы не знаете, какими правилами руководствоваться.

Если вы набрали больше 10 симптомов, то следует срочно принять меры по преодолению профессионального и эмоционального выгорания.

СТРЕС ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА

Заняття для педагогів

Важко уявити собі людину, яка розв'язала всі свої проблеми. Ми всі живемо в проблемах, це наше життя. Треба просто визнати їх реальне існування.

В. Леві

Мета: формування поняття про стрес, засвоєння необхідних знань щодо профілактики та методів боротьби зі стресовими ситуаціями в роботі педагогів, створення мотивації на плідну роботу та співпрацю всіх учасників навчально-виховного процесу.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційно-мотиваційний етап (5 хв)

1.Гра «Зустріч давніх друзів»

Добрий день, шановні колеги! Мені дуже приємно знову з вами зустрітись. Зараз кожен розповість, як пройшов тиждень і що він хоче побажати собі та присутнім на сьогоднішній день (кілька речень — 15—20 с).

1. Наші очікування (вправа «Дерево очікувань»)

1. Формулювання теми та мети заняття

II. Інформаційна частина (45 хв)

1. Загальний огляд поняття «стрес».

Інформаційне повідомлення (10 хв)

Відомо, що людина може переживати стрес як в екстремальних умовах (наприклад, підкорюючи океан і гори), так і в звичайному житті. При цьому різко зростають як психологічне й фізіологічне навантаження. У своєму житті практично кожна людина відчувала стрес. Актуальність проблеми зумовлена надзвичайною розповсюдженістю стресу: він виникає через недостатній захист людини від дії несприятливих зовнішніх факторів.

Відомий дослідник стресу Г. Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.

Стрес (тиск, натиск) — це стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника або незвичайної ситуації. З одного боку, можна сказати, що стрес необхідний у житті людини. Він допомагає пристосуватися до нових умов, впливає на працездатність, творчість, навчає нас долати перешкоди на життєвому шляху, мобілізувати власні сили й ставати впевненими в собі. Але водночас стрес, якщо він діє довго, може стати руйнівним для людини, від нього потерпають найслабші органи.

Це вимагає напруження захисних сил, мобілізації внутрішніх ресурсів організму, щоб енергетично забезпечити можливість розв'язання нових завдань. Дуже важливий і його стимулюючий, формуючий вплив у складних процесах виховання та навчання і всього нашого життя. Але стресові впливи не повинні перевищувати адаптаційні можливості людини, бо тоді може погіршитися самопочуття.

1. Практична частина

1.Мозковий штурм

Учасникам заняття пропонується побудувати асоціативний ряд до поняття «стрес». Складовими стресу є:

С — страх;

Т — тривожно-лякливий стан;

Р — ризик;

Е — емоції негативні;

С — страждання, суїцид.

2.Робота в групах

Зараз ми об'єднаємося в дві групи й привітаємо одне одного.

Завдання. З'ясувати, що викликає стан стресу. Перша група з'ясовує, що може бути фізіологічними стресорами, друга — що може бути психологічними стресорами.

Стресорами можуть бути фізичні та психічні подразники, реальні чи уявні. Людина реагує не тільки на справжню фізичну небезпеку, але й на погрозу чи нагадування про неї.

У разі фізіологічних стресових впливів змінюється режим роботи багатьох органів та систем організму, наприклад, прискорюється ритм серця, підвищується згортуваність крові, змінюються захисні властивості організму.

Психологічні стресори — це фактори, що діють через певні сигнали: погрози, небезпеку, образу. Психологічний стрес поділяють на інформаційний та емоційний.

3.Робота в групах. Стадії розвитку стресів

Учасники об'єднуються в три групи. Кожній групі дається завдання в конверті: дати визначення одній зі стадій розвитку стресу за допомогою жестів, міміки.

Розробив теорію стресу канадський психолог Ганс Сельє. Він виділив три стадії стресу: фаза тривоги, фаза опору та виснаження.

Перша — реакція тривоги, коли організм починає досить слабко опиратися змінам чи пристосовується до них.

Друга фаза — опір, коли здійснюється адаптація до нових умов, організм повною мірою чинить опір впливу стресора.

Третя фаза — виснаження — настає після тривалого впливу стресора, всі резерви адаптації вичерпуються, і організм гине. Звичайно, остання фаза розвивається не завжди.

4.Інформаційне повідомлення

Стрес(від англ.stress— «тиск», «напруження») — реакція тіла та психіки на ситуацію, що вимагає функціональної перебудови організму, відповідної адаптації. Це комплексний процес, який включає як фізіологічні, так і психологічні компоненти. За допомогою стресу організм ніби мобілізує себе на самозахист, на пристосування до нової ситуації, запускає неспецифічні захисні механізми, які забезпечують протидію впливові стресу чи адаптацію до нього.

Різні люди реагують на однакові стресори по-різному. У когось реакція активна: під час стресу ефективність їхньої діяльності і далі росте до певної межі («стрес лева»), а в інших — реакція пасивна, ефективність їхньої діяльності спадає («стрес кролика»).

Характер реакції на стреси тісно пов'язаний з хворобами, що виникають унаслідок стресу. Узагальнення клінічних матеріалів дозволило лікарям припустити, що широке коло впливів, які призводять до стресу, викликає в людей гіпертонічну хворобу, виразку шлунка, деякі інші форми судинної патології з глобальними чи локальними проявами (інфаркт, інсульт, стенокардія, серцева аритмія, нефросклероз). Отримано докази, що в людини, яка придушує постійно свій гнів, підвищується ймовірність таких захворювань, як ревматичний артрит, псоріаз, виразка шлунка, гіпертонія. Академік К. Биков писав: «Туга, яка не виливається в сльозах, змушує плакати інші органи».

5. Вправа «Мікрофон»

• Чому стрес викликає соматичні захворювання?

Фізіологічні зміни під впливом сильних емоцій нерідко пов'язані із зайвим енергетичним забезпеченням — на непередбачувані обставини. Фізіологічна перебудова в результаті мобілізації резервів може бути не такою вже й надмірною та виснажливою, а от психологічні установки та особистісна позиція людини суттєво впливають на її стан.

Лікарі давно звернули увагу на зв'язок конкретних емоцій з деякими хворобами. Так,  М. Аствацатуров уважав, що серце частіше вражається страхом, печінка — гнівом та люттю, шлунок — апатією та придушеним станом, а ймовірність блювоти зростає під час хвилювання.

Для хворих на серцево-судинні недуги характерна дуже висока самооцінка, яка призводить до таких рис характеру, як індивідуалізм, невдоволеність своїм становищем у житті (професією, посадою). Як правило, ці люди стримані, легко ображаються, тягнуться до інших людей, але важко з ними знаходять спільну мову. Під час несприятливої ситуації чи хвороби вони замикаються в собі, зменшують кількість контактів та роблять їх поверховими, оскільки для них характерна підвищена чутливість до мовних подразників.

Для хворих на виразку шлунка характерні тривожність, роздратованість, підвищена доскіпливість та загострене почуття відповідальності. Такі люди прагнуть зробити значно більше, ніж реально можуть.

Велике значення для психічного та фізичного здоров'я має емоційний клімат удома та на роботі. Настрій людини багато в чому залежить від оточуючих, від їхнього ставлення, виявленого в словах, міміці, вчинках. Спілкуючись з людьми, несвідомо «заряджаєшся» їхнім оптимізмом чи смутком. Найбільш очевидними проявами сприятливої атмосфери є увага, симпатія людини до людини.

Однією з причин напруження може бути і надто близьке вимушене спілкування. Травматичний вплив визначається в цьому випадку тим, що звуження кола та поглиблення неприємного спілкування швидше вичерпує інформативну цінність кожного із членів групи, що врешті призводить до напруження та бажання ізолюватись. Психічне напруження, невдачі, страхи, зриви, відчуття небезпеки є найбільш руйнівними стресорами для людини. Вони крім фізіологічних змін, які призводять до соматичних хвороб, дають ще й психічні наслідки емоційного перенапруження — неврози.

Неврози виникають у разі гострого інформаційного дефіциту, коли людина не знає, як вийти з болісної для неї ситуації. Тоді виникає конфлікт між необхідністю подолати життєву проблему та неспроможністю це зробити. В таких умовах може розвиватися невроз — функціональний стан нервової системи, за якого різко підвищується чутливість до сигналів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Неможливість зовнішньо виявити активність, цілеспрямовано діяти переносить активність усередину, і вона стає деструктивною для особистості — розвивається невроз. Тому головним моментом зняття напруження та полегшення стану є заміна внутрішнього руху на зовнішній. Цьому сприяють усі види рухової активності.

6.Профілактика стресу

Продовж фразу: «Для профілактики стресу потрібно...»

Стрес є складовою життя кожної людини, і його неможливо уникнути — так само, як потреби пити чи спати.

7.Проведення тестування

Учасникам роздати аркуші паперу та ручки для відповідей.

Чи виводить вас з рівноваги...?

Варіанти відповідей:«дуже», «не дуже», «аж ніяк».

1. Зім'ята сторінка газети, яку ви хочете прочитати.
2. Літня жінка, одягнена як молоденька дівчина.
3. Надмірна близькість співрозмовника.
4. Жінка, що палить на вулиці.
5. Коли якась людина кашляє у ваш бік.
6. Коли хтось гризе нігті.
7. Коли хтось сміється не до речі.
8. Коли хтось намагається вчити вас, що і як треба робити.
9. Коли кохана жінка (чоловік) постійно запізнюється.
10. Коли в кінотеатрі той, хто сидить перед вами, постійно крутиться і коментує сюжет фільму.
11. Коли вам намагаються переказати сюжет цікавого роману, який ви збираєтесь прочитати.
12. Коли вам дарують непотрібні предмети. Гучна розмова в громадському транспорті.
13. Сильний запах парфумів.
14. Людина, яка жестикулює під час розмови.
15. Колега, що дуже часто вживає іноземні слова.

Обробка результатів:

За кожну відповідь «дуже»— 3бали; «не дуже»— 1бал; «аж ніяк»— 0балів.

Більш36балів.Вас не назвеш терплячим і спокійним. Дратують навіть дрібниці. Ви запальні, легко «спалахуєте». А це розхитує нервову систему, від чого страждає й ваше оточення.

Від12до35балів.Ви належите до найпоширенішої групи людей: дратують речі найнеприємніші, але з щоденних клопотів ви не робите драми. До неприємностей ви можете «повернутися спиною», досить легко забуваєте про них.

11балів і менше.Ви дуже спокійна людина, реально дивитесь на життя. Або цей тест—недостатньо вичерпний і найуразливіші риси вашого характеру можуть у ньому і не проявитися. Вирішуйте самі, принаймні поки що про вас можна сказати: ви не та людина, яку можна легко вивести з рівноваги.

8.Релаксаційна вправа «Храм тиші»

Вмостіться зручніше... Руки вільно покладіть перед собою... Розслабте спину... Заплющте очі... Ви робите легкий і глибокий вдих... Спокійний і довгий видих... Без зусиль вільно і легко дихаєте... Ваші ноги торкаються підлоги... Ваші руки торкаються стільчика... Ви відчуваєте їхню опору... Підтримку... Уявіть, що ви прогулюєтесь околицею багатолюдного, великого міста... Спробуйте відчути, як ваші ноги торкаються тротуару... Ви робите крок за кроком... Зверніть увагу на перехожих... Роздивіться їхні обличчя, фігури... Вони проходять поруч — стривожені, спокійні, закохані, байдужі, веселі... Довкола багато руху й шуму, людей і автомобілів, яскравих вітрин і кольорових реклам... Зупиніться... Прислухайтесь до своїх відчуттів... Тепер поверніть за ріг і прогуляйтеся тихою алеєю... Ви помічаєте великий будинок, що вирізняється своєю архітектурою, незвичністю... Ви підходите, торкаєтесь важких, різьблених дверей, на яких читаєте: «Храм тиші». Ви розумієте — це місце, де немає метушні, де ніколи не вимовлено марного слова... Ви відчиняєте прохолодні двері, входите — й одразу вас огортає повна спокою тиша... Ви відчуваєте, як у цій тиші звільняєтесь від напруження... Ви відчуваєте, як звільняєтесь від емоційного навантаження... В цьому будинку ви наповнюєтесь спокоєм... Зараз вас нічого не хвилює, нічого не бентежить, ви звільняєтесь від усіх турбот... Вся ваша свідомість наповнюється спокоєм... (Пауза 1—1,5 хв.) Коли ви захочете покинути будинок, штовхніть дерев'яні двері і вийдіть на вулицю. Як ви почуваєтесь тут? Насолодіться своїми відчуттями, повнотою життя. Ви пам'ятаєте дорогу, яка привела вас до храму тиші, щоб іноді повертатись сюди? Глибоко вдихніть та видихніть, розплющте очі та повертайтеся до реальності.

III.Підбиття підсумків. Рефлексія (5 хв)

Гра «Кладу у валізу»

(Що ви можете покласти у власну професійну валізу з нашого тренінгу?)

Потім кожен з учасників підходить до плакату «Наші очікування», знаходить свої записи очікувань, читає їх та відповідає на запитання: чи здійснилися очікування? Якщо так, то знімає листок, якщо ні — залишає на наступне заняття.

IV.Прощання (5 хв)

Вправа «Чарівна мушля»

Зараз ми по черзі візьмемо в руки чарівну мушлю. Взявши її, подумайте про щось приємне і передайте її наступному. Тепер ще раз передамо її по колу. Ви відчуваєте, як вона потеплішала? Так само, кожен з вас бере у свої руки дитину і віддає їй своє тепло. Я хочу побажати, щоб тепло і підтримка завжди були поряд з вами у вашому житті. Дякую за співпрацю. До побачення!

Додаток

Психологічні рекомендації для зменшення ймовірності виникнення стресів

• Ніхто не застрахований від нещасних випадків, різних утрат, складних ситуацій. Але треба не обмежуватися переживаннями, не концентруватися на них, не поступатися депресії, а діяти, шукати вихід, пробувати все нові та нові варіанти.

Щоб зменшити ймовірність виникнення стресів, необхідно:

• Правильно харчуватися: більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів, зменшити споживання солі. Обов'язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.
• Бувати надворі, гуляти, сидіти в парку, бігати, зайнятись аеробікою.
• З'їсти морозиво — там є компонент, який покращує настрій.
• З'їсти банан: у ньому є сиротонін — гормон щастя. Постійні вправи на релаксацію знижують напруження в стресових ситуаціях. Необхідно слухати спокійну музику. Робити те, що подобається. Хобі — те, що треба. Зцілення не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитесь.
• Аби запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання. Не зловживати кавою, алкоголем. Носити одяг бажано синього та зеленого кольорів — вони заспокоюють.
• Зі стресом можна впоратися, треба лише мати бажання та трохи вільного часу лише для себе. Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях — це збереже здоров'я і сприятиме успіху.
• Справжнє фізичне та психічне здоров'я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмсь нормам та стандартам, а в тому, щоб прийти до згоди із самим собою.